напирати — 1 дієслово недоконаного виду прати певну кількість напирати 2 дієслово недоконаного виду тиснути розм … Орфографічний словник української мови
напирання — I я, с. Дія за знач. напирати I. II я, с. Дія за знач. напирати II … Український тлумачний словник
напирання — 1 іменник середнього роду від: напирати 1 напирання 2 іменник середнього роду від: напирати 2 … Орфографічний словник української мови
лізти — лі/зу, лі/зеш, недок. 1) Пересуватися по поверхні всім тілом (про плазунів); плазувати. || Пересуватися по якій небудь поверхні, майже притискуючись до неї (про дрібні живі істоти, які мають багато ніг). || на чому і без додатка. Пересуватися,… … Український тлумачний словник
наперти — див. напирати II … Український тлумачний словник
напір — по/ру, ч. 1) Дія за знач. напирати II 1), 2). 2) тех., зах. Маточина колеса. 3) Лінійна величина, що характеризує питому механічну енергію рідини в даній точці потоку. 4) В гідротехнічних спорудах – глибина водойми перед спорудою або різниця… … Український тлумачний словник
напрати — див. напирати I … Український тлумачний словник
насуватися — а/юся, а/єшся і насо/вуватися, уюся, уєшся, недок., насу/нутися, нуся, нешся, док. 1) Рухаючись, наближатися. || на що. Рухаючись, заступати, закривати собою що небудь. || розм. Наближаючись упритул, різко напирати, навалюватися на кого , що… … Український тлумачний словник
пертися — пру/ся, пре/шся, недок., фам. 1) Те саме, що перти 1), 2). || Напирати на кого небудь; штовхатися, пхатися. || перен. Намагаючись досягти певного становища, добиватися цього всіма засобами. 2) з ким, діал. Сперечатися … Український тлумачний словник
підпирати — а/ю, а/єш, недок., підпе/рти, підіпру/, підіпре/ш, док., перех. 1) Ставити підпори для підтримки чого небудь. || Підтримувати голову, підборіддя і т. ін., підставляючи руку, долоню і т. ін. або опирати, схиляти їх на щось. || у сполуч. зі сл. бік … Український тлумачний словник
